отчич

1. (істор.) Прямий нащадок чоловічої статі, син, онук або правнук, який успадковує майно, титул або соціальний статус від свого предка; часто вживається в контексті князівських, шляхетських родів для позначення спадкоємця.

2. (перен., заст.) Той, хто є законним спадкоємцем або продовжувачем справи, традицій, духовної спадщини попередників.

Приклади:

Відсутні