Древослів

Словник Української Мови

отчичі

[ott͡ʃɪt͡ʃi] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    (історичне) Представники старшої дружинної знаті, бояри-землевласники в Київській Русі, які обіймали вищі посади за правом спадковості; сини княжої дружини (отців).

  2. (Історія) –

    (заст., поетичне) Батьки, предки; пращури.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. отчич, р. отчича, д. отчичеві, з. отчича, о. отчичем, м. отчичеві, к. отчичу

Більше записів