освячений
[osʋjɑt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Релігія) –
Який пройшов обряд освячення, набравши святості, ставши священним за церковним каноном; благословенний.
- (Релігія) –
Присвячений Богові або релігійним цілям; священний.
- (Література) –
Перен. Високий, поважний, гідний найвищої шаноби (про почуття, обов’язок, справу тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. освячений, р. освяченого, д. освяченому, з. освяченого, о. освяченим, м. освяченім