Значення
- (Релігія) –
Абстрактний іменник, що означає стан освяченої речі, місця або особи; наявність сакральної, божественної благодаті, яка робить щось святим, відокремленим для релігійних цілей.
- (Релігія) –
(У переносному значенні) Високий моральний або духовний авторитет, глибока повага, що оточує когось або щось; неприкосновенність, що викликає благоговіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. освяченість, р. освяченості, д. освяченості, з. освяченість, о. освяченістю, м. освяченості, к. освяченосте