Словник Української Мови
Буква
1. Залишити щось десь, не забрати з собою; покинути когось або щось.
2. Припинити якусь дію, заняття; перестати робити щось.
3. Дозволити щось існувати, зберегти, не знищити і не прибрати.
4. У юридичній та офіційній практиці: зробити розпорядження майном на випадок смерті (заповісти).
5. У релігійному контексті: простити, відпустити (гріхи).
Приклад 1:
что всячески подобало бы хр©тианскому члв7ку оставити, а сим образом имже его сотвори гд7ь довол- ствовати и протчая бGопротивныя мер- зости измышлямы бываютъ. их же і писанію предати не подобает разве тэхъ бесовских кумир.a 228 b 38.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 2:
Жінку ж просили оставити тут де-небудь за проскурницю — хоч таки в Солодьках. Після цього прошенія, щоб на місце Тимохи прислали попа хоч сякого-такого: хоч такого що йому й під носом не світає.
— Тютюнник Григорій, “Вир”