ость

Приклад 1:
Скажи мнѣ имя ты, скажи свое сама; Вѣть всяка без тебе дурна у нас дума, ость. У греков звалась я Софіа1 в древной вѣк, А мудростю зовет всяк руской человѣк, Но римлянин мене Мінервою2 назвал, А хрістіанин добр Христом мнѣ имя дал.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Коли він хотів і собі взяти ость, вона його благала: — Грицю, братику, хай я ще… Ось іще, іще трішки… Нарешті передавала з жалем йому ость, заступала його коло вогню. Але не могла втерпіти і перехилялась слідом за братом, пильнуючи.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”