Значення
- (Юриспруденція) –
Ставити під сумнів правильність, законність або обґрунтованість чогось; заперечувати, не визнавати.
- (Лінгвістика) –
Вступати в суперечку з кимсь через розбіжності в думках; сперечатися, дискутувати, оскаржувати.
- (Юриспруденція) –
Юридичний термін: подавати офіційний протест, скаргу або позов з метою скасування чи зміни рішення, права чи статусу; оскаржувати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я оспорюю, ти оспорюєш, він оспорює, ми оспорюємо, ви оспорюєте, вони оспорюють