Значення
- (Лінгвістика) –
Бути предметом суперечки, заперечень або сумнівів; викликати розбіжності в думках щодо своєї законності, правильності або істинності.
- (Юриспруденція) –
(Про право, статус тощо) Ставати об’єктом судового або адміністративного розгляду з метою визнання нечинним, недійсним або скасування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я оспорююся, ти оспорюєшся, він оспорюється, ми оспорюємося, ви оспорюєтеся, вони оспорюються