основоположний

1. Який стосується основоположення, закладання фундаменту, першопочаткових засад чогось; фундаментальний, основотворчий.

2. Такий, що є основою, джерелом подальшого розвитку; ключовий, базовий.

Приклади:

Приклад 1:
Цей основоположний постулат «закону життя» виявляє себе в древніх знахарських практиках, у духовному досвіді східних мудреців, зокрема, в даоській техніці «повернення до Яйця», врешті-решт, він мав лікувальне застосування (на його основі, приміром, ґрунтується методика психоаналізу). Усі вони сходяться в одному: дієвого результату стосовно фізичного, психічного чи духовного зцілення можна домогтися лише через «ритуали відновлення минулого».
— Зеров Микола, “Камена”