осібність

1. Власна назва, що позначає індивідуальність, сукупність характерних рис, властивих конкретній людині, що відрізняє її від інших; особистість.

2. У філософії та психології — термін, що означає неповторну внутрішню сутність, духовну єдність та цілісність окремої людини, яка проявляється в її свідомості, волі, переживаннях та вчинках.

Приклади:

Приклад 1:
Ввійшла одначе зовсім не як свідоцтво етноґрафічної свідомости, що хотіла зазначити окремішність сеї третьої руської народности, а для того, щоб підчеркнути політичну осібність білоруських земель в. кн. Литовського від Гетьманщини.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”