осатанілий

1. Який набув рис шаленства, дикої люті; що виявляє нестримну злість, жорстокість.

2. Перен. Надзвичайно сильний, інтенсивний, несамовитий (про явища, стани тощо).

Приклади:

Приклад 1:
Осатанілий Кирик кинув стражників у сідла. Пригинаючи молоду кропиву, ворота замку розчинилися і, наче зірвані з цепу, його горлохвати, пересвистуючись нагайками та канчуками, вигецали за муровану стіну й люто пішли на жінок галопом: на українських жінок і дівчат стражники люті були давно — до них ніколи не можна було підлататися, бо заміж вони виходили тільки з любові та лишалися вірними своїм чоловікам до гробу… По заголеній від туману Росі мовчки, без галасу, жінки з дітлашнею та підлітками вже перебігли міст і, пригинаючись за валами, минаючи підмоклі хати, метнулися до табору Наливайка.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”