осадок

1. Речовина, що випадає на дно посудини або на поверхню іншої речовини внаслідок відстоювання, фільтрування або хімічної реакції.

2. Те, що залишається в свідомості, на душі після якихось переживань, подій; відчуття, спогад, який важко забути (переносне значення).

Приклади:

Приклад 1:
Не можна було того самого сказати про Володимира: в нього на дні душі лихий осадок проти професора заліг добре; тільки він того не виявляв, і розмова поміж ним і Лаговським повелася сьогодні так само спокійно, як і колись. Кинувши Володимирові, який лежачи курив, скількись незначних уваг про гарну сьогоднішню днину, Лаговський далі сповістив його, що «трапезундська вдовичка» обіцялася подбати, щоб дівчата не чинили нікому з них пустот.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
При температуре ниже 0°С часть солей тория постепенно уходит из льда в концентрированный рассол, а после его замерзания и последующего оттаивания, выпадает в осадок. Концентрированный осадок солей и седимент Th(OH)4 легко растворяются в расплавах солей, образующихся вследствие высокотемпературного окисления сульфидов.
— Тютюнник Григорій, “Вир”