осадництво

[osɑdnɪt͡stʋo] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Історія) –

    Історичний процес заселення та господарського освоєння українських земель, зокрема Степової України та Слобожанщини, у XVI–XVIII століттях.

  2. (Історія) –

    Сукупність заходів, спрямованих на організоване переселення людей (осадників) на малозаселені або відвойовані території з метою їх закріплення та розвитку.

  3. (Соціологія) –

    У переносному значенні — діяльність, спрямована на заснування, створення та утвердження чогось нового (наприклад, наукової школи, культурного осередку).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осадництво, р. осадництва, д. осадництву, з. осадництво, о. осадництвом, м. осадництві, к. осадництво

Більше записів