Значення
-
Розмовне позначення оригінального документа, що має юридичну силу, на відміну від копії чи скану (наприклад, оригінал довідки, паспорта, договору).
-
У побуті — оригінальний, справжній предмет, річ або виріб, що не є підробкою, копією або наслідуванням.
-
Переносно про людину з яскраво вираженою індивідуальністю, самобутнім характером або незвичайною поведінкою.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оригіналка, р. оригіналки, д. оригіналці, з. оригіналку, о. оригіналкою, м. оригіналці, к. оригіналко