Значення
-
У геодезії та картографії — характерний, добре помітний на місцевості об’єкт (природний або штучний), відносно якого визначають своє місцезнаходження або напрям руху; орієнтир.
-
У переносному значенні — явище, факт, подія або особа, що служать віхою, ключовим пунктом для розуміння чогось, для орієнтування в певній ситуації, проблемі чи галузі знань.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. орієнтант, р. орієнтанта, д. орієнтантові, з. орієнтант, о. орієнтантом, м. орієнтанті, к. орієнтанте