опрічний

Значення

1. Пов’язаний з опричниною — системою заходів, впроваджених царем Іваном IV Грозним у Московській державі (1565–1572 рр.), що полягала у виділенні частини територій у безпосереднє царське управління з особливим військом (опричниками) для боротьби з боярською опозицією.

2. Належний до опричника — члена особливого царського війська та придворного штату за часів Івана Грозного.

3. Переносно: такий, що відокремлюється від загального, становить виняток; окремий, особливий, ізольований.

Правопис та відмінювання