Значення
-
Член особливої державної установи — «опричнини», створеної царем Іваном IV Грозним у Московській державі (1565–1572 роки), який виконував функції царської гвардії, поліції та війська, відомої жорстокими репресіями та терором проти боярства та населення.
-
Переносно: жорстока, безпринципна людина, схильна до насильства та доносам, яка сліпо виконує волю керівника.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опричник, р. опричника, д. опричникові, з. опричника, о. опричником, м. опричникові, к. опричнику