опричник

1. Член особливої державної установи — «опричнини», створеної царем Іваном IV Грозним у Московській державі (1565–1572 роки), який виконував функції царської гвардії, поліції та війська, відомої жорстокими репресіями та терором проти боярства та населення.

2. Переносно: жорстока, безпринципна людина, схильна до насильства та доносам, яка сліпо виконує волю керівника.

Приклади:

Приклад 1:
Блискучий опричник, закурюючи цигарку з срібного портсигара, перечислив «людішек», як овець, перевірив за списком і здав. Ця процедура тривала коротко.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”