опірці

[opirt͡si] Іменник

Буква:О

Значення

  1. У фізиці — одиниця вимірювання електричного опору в системі СГС (сантим–грам–секунда), що дорівнює опору провідника, в якому сила струму в 1 ампер створює різницю потенціалів на кінцях у 1 вольт. Позначається Ом.

  2. У побутовому мовленні — розмовна назва резистора, електронного компонента, призначеного для створення активного електричного опору в електричному колі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опірце, р. опірця, д. опірцю, з. опірце, о. опірцем, м. опірці, к. опірце

Більше записів