опірці

1. У фізиці — одиниця вимірювання електричного опору в системі СГС (сантим–грам–секунда), що дорівнює опору провідника, в якому сила струму в 1 ампер створює різницю потенціалів на кінцях у 1 вольт. Позначається Ом.

2. У побутовому мовленні — розмовна назва резистора, електронного компонента, призначеного для створення активного електричного опору в електричному колі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прислівник () |