Значення
-
Син сина або дочки по відношенню до їхніх батьків.
-
Уживається також у множині (“онуки”) для позначення нащадків узагалі, наступних поколінь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. онук, р. онука, д. онукові, з. онука, о. онуком, м. онукові, к. онуче
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘онук’ походить від праслов’янського *vъnukъ, яке, ймовірно, є похідним від *vъn- (внутрішній, родинний) та суфікса -ukъ. Воно споріднене з такими словами, як російське ‘внук’, польське ‘wnuk’, чеське ‘vnuk’ та інші слов’янські відповідники. Спочатку означало ‘нащадок’, ‘дитина сина або доньки’.