1. Дочка сина або дочки щодо бабусі або діда; онука.
2. (у множині, заст. або діал.) Нащадки, наступні покоління (внуки, правнуки тощо).
внуча
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться, вийшла з хати Веселая, сміючись, , Цілує діда і дитя Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, І спать несе.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |