Словник Української Мови
Буква
1. Оптична лінза або система лінз у зорових приладах (мікроскопі, біноклі, телескопі тощо), до якої прикладають око для спостереження збільшеного зображення об’єкта.
2. Окрема лінза в окулярах (захисних, корекційних), що вставляється в оправу і призначена для одного ока.
Приклад 1:
Для візуальних спостережень , коли приймачем світла є око , обов’язково використовують окуляр. Через нього розглядають зображення, побудоване об’єктивом.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Приклад 2:
Будова оптичного телескопа: об’єктив (а), труба (б), монтування (в), окуляр (г).127 Після об’єктива промені збираються в точці F — фокусі телескопа. Відстань від центра об’єктива до фокуса називають фокусною відстанню телескопа .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”