Словник Української Мови
Буква
1. Великий окоп, розширена та поглиблена траншея, що використовується для тривалого перебування або розміщення особового складу, озброєння та матеріальних засобів.
2. Місцевість, де колись були окопи, залишки стародавніх або давніх укріплень, оборонних споруд (зазвичай у топонімах).
Приклад 1:
З правого боку у нас непролазний ставок, з лівого — невилазне провалля, а просто — добре окопище з гаківницями та гарматами; відтіля нас і зубами не витягнуть: прохід до валів і вузький, і занадто довгий; їм розвернути своїх потуг буде ніде, а ми їх потроху і почнемо лущити та локшити… потіха вийде, та й годі! — Так, пане сотнику, добре ти розумом кинув!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”