озброєння

1. Сукупність засобів, призначених для ведення бойових дій (зброя, техніка, спорядження); арсенал.

2. Процес дії за значенням дієслова «озброювати» або «озброїти»; забезпечення зброєю, технікою тощо.

3. перен. Сукупність знань, навичок, засобів, необхідних для певної діяльності.

Приклади:

Приклад 1:
Сковорода вивчав праці близьких йому філософів і брав з них на озброєння ті або інші філософські ідеї, перетворюючи їх на вихідні пункти розробки власного вчення. Філософська творчість Сковороди розвивалась-під’впливом-багатьох чинників, що й зумовило складний її характер.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Однак у середині п’ятдеФ сятих років науковоФдослідна корпорацiя “РЕНД” почала вивФ чати нетрадиційні бюджетні ідеї, що було викликано неспроФ можністю тодішніх бюджетів розв’язувати проблеми довгоФ термінового планування у галузі озброєння. У 1954 р. вона опублікувала працю “До ефективності та економії в уряді чеФ рез нові процедури бюджетування та обліку”.
— Котляревський Іван, “Енеїда”