Окольництво — у давньоруському та ранньомосковському праві: система спадкування великокнязівського престолу не від батька до сина, а до найстаршого в роді (брата, племінника тощо).
Окольництво — посада або чин окольничого в Московській державі XIV–XVII століть, а також особа, що мала цей чин (окольничий).
Окольництво — дія за значенням «окольничити»; перебування, служіння на посаді окольничого.