Значення
-
Придворний чин у Московській державі XIV–XVII століть, другий за значенням після боярина; особа, що мала цей чин.
-
У Великому князівстві Литовському та Руському — урядовець, який супроводжував князя в поїздках, виконував дипломатичні та адміністративні доручення.
-
У Київській Русі — старший дружинник, наближений до князя, який виконував різноманітні доручення (військові, дипломатичні, судові).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. окольничий, р. окольничого, д. окольничому, з. окольничого, о. окольничим, м. окольничім, к. окольничий