огник

1. У народних віруваннях: невелика вогненна істота (часто у вигляді зірочки або вогняного язичка), що з’являється вночі на болотах, кладовищах, лісах, вважається ознакою прихованого скарбу або душею померлого; блукаючий вогник.

2. Переносно: про щось, що миготливо світиться, виблискує в темряві, нагадуючи таку істоту.

3. Рідкісне, поетичне: маленьке полум’я, вогник, іскорка.

Приклади:

Приклад 1:
Оддалеки блимає огник на селі з двох оболонок — то в одн ій хаті світиться на досвітках. Коло панського саду Павло давненько дожидає.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”

Приклад 2:
I вiдразу Стручисi здалося, що там з-за скиртiв, коло клунi, чи що, блиснув якийсь огник… Сiрник, може, хто засвiтив абощо… «Злодiї хлiб крадуть», — подумала жiнка i прожогом ускочила в хату. — Уставай, проклятий лежню!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Приклад 3:
Маяк блимає, булькає, погасає на мить, i знову за косою в порту неможливо привабливий огник. Тодi далеко серед морської мертвоти реве пароплав i несе людей, їхнi муки й сподiвання в iншi краї, у виноградну даль.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”