1. (про дієслова) Такий, що має лише одну граматичну форму виду — або доконаного, або недоконаного, і не утворює видової пари (наприклад, дієслова недоконаного виду: «поважати», «тривожити»; дієслова доконаного виду: «кинути», «ринути»).
2. (про інші частини мови або мовні явища) Такий, що існує або розглядається лише в одному варіанті, з однією характерною ознакою.