Значення
- (Мистецтво) –
Властивість або стан, коли щось (зокрема музичний твір, колірна гама, звуковий ряд) витримано в одному тоні, одній тональності, без різких контрастів або переходів.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — одноманітність, однаковість у вираженні думок, почуттів, настрою; відсутність емоційних чи змістовних відтінків (наприклад, в оповіданні, промові).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однотональність, р. однотональності, д. однотональності, з. однотональність, о. однотональністю, м. однотональності, к. однотональносте