1. Властивість звучання, що характеризується наявністю лише одного тембру, монотонністю звукової барви; відсутність тембрового різноманіття.
2. У музичній акустиці та інструментознавстві — характеристика звуку або інструменту, який не має обертонів (призвуків) із різними тембрами, тобто є чистим тоном.