Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан, коли щось складається з одного символу або представлене єдиним символом; однознаковість.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці та інформатиці — характеристика елемента (наприклад, слова, коду, запису), що складається лише з одного графічного знака (літери, цифри, спеціального символу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. односимвольність, р. односимвольності, д. односимвольності, з. односимвольність, о. односимвольністю, м. односимвольності, к. односимвольносте