Значення
- (Фізика) –
Властивість або стан, що характеризується наявністю лише одного напрямку руху, дії, впливу або розвитку.
- (Фізика) –
У техніці та фізиці — принцип або характеристика системи, пристрою або явища, при якому передача енергії, сигналу, інформації тощо можлива лише в одному напрямку, а не в зворотному.
- (Соціологія) –
У соціальних відносинах або комунікації — ситуація, коли взаємодія, зв’язок або відчуття існують лише з одного боку, без відповіді чи взаємності з іншого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. односпрямованість, р. односпрямованості, д. односпрямованості, з. односпрямованість, о. односпрямованістю, м. односпрямованості, к. односпрямованосте