односпрямованість

[odnosprjɑmoʋɑnistʲ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Фізика) –

    Властивість або стан, що характеризується наявністю лише одного напрямку руху, дії, впливу або розвитку.

  2. (Фізика) –

    У техніці та фізиці — принцип або характеристика системи, пристрою або явища, при якому передача енергії, сигналу, інформації тощо можлива лише в одному напрямку, а не в зворотному.

  3. (Соціологія) –

    У соціальних відносинах або комунікації — ситуація, коли взаємодія, зв’язок або відчуття існують лише з одного боку, без відповіді чи взаємності з іншого.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. односпрямованість, р. односпрямованості, д. односпрямованості, з. односпрямованість, о. односпрямованістю, м. односпрямованості, к. односпрямованосте

Більше записів