Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість мовної одиниці (слова, речення) складатися лише з одного складу; відсутність багатоскладності.
- (Література) –
У літературознавстві та поетиці — структурна ознака віршового рядка, що містить лише один наголошений склад.
- (Література) –
Переносно — примітивність, спрощеність, поверхневість, недостатня глибина (про думку, твір, характер тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. односкладність, р. односкладності, д. односкладності, з. односкладність, о. односкладністю, м. односкладності, к. односкладносте