Значення
- (Техніка) –
(техн.) Властивість електричного кола, за якої передача енергії або сигналу здійснюється лише одним провідником, де роль другого проводу (зворотнього) виконує земля або загальна маса (корпус) пристрою.
- (Філософія) –
(перен., рідк.) Однобічність, одноманітність, обмеженість розвитку або функціонування чогось, що нагадує просту лінійну схему без альтернативних шляхів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однопроводовість, р. однопроводовості, д. однопроводовості, з. однопроводовість, о. однопроводовістю, м. однопроводовості, к. однопроводовосте