1. (техн.) Властивість електричного кола, за якої передача енергії або сигналу здійснюється лише одним провідником, де роль другого проводу (зворотнього) виконує земля або загальна маса (корпус) пристрою.
2. (перен., рідк.) Однобічність, одноманітність, обмеженість розвитку або функціонування чогось, що нагадує просту лінійну схему без альтернативних шляхів.