Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або стан, що характеризується наявністю лише одного складового елемента, компонента.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — характеристика речення, яке складається лише з одного головного члена (підмета або присудка), що самостійно виражає закончену думку.
- (Хімія) –
У хімії та матеріалознавстві — властивість системи, сполуки або суміші, що складається з одного основного хімічного компонента чи речовини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однокомпонентність, р. однокомпонентності, д. однокомпонентності, з. однокомпонентність, о. однокомпонентністю, м. однокомпонентності, к. однокомпонентносте