Властивість або стан, коли об’єкт, множина, структура тощо складається з одного єдиного елемента.
У математиці (теорія множин) — характеристика множини, яка містить лише один елемент; потужність (кардинальне число), що дорівнює одиниці.
одноелементність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |