Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що є однобоким; обмеженість, неповнота, що виявляється в розгляді, оцінці, розвитку лише однієї сторони явища, процесу, проблеми тощо.
- (Соціологія) –
Нерівномірний, непропорційний розвиток, переважання чогось одного в сукупності, системі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. однобокість, р. однобокості, д. однобокості, з. однобокість, о. однобокістю, м. однобокості, к. однобокосте