Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан, що характеризується розглядом, вивченням або представленням чого-небудь лише з одного боку, в одному аспекті, без урахування інших можливих точок зору або комплексного підходу.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці та термінології — принцип, за яким термін повинен позначати лише одне поняття, а поняття має виражатися лише одним терміном, що забезпечує чіткість та однозначність наукової мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одноаспектність, р. одноаспектності, д. одноаспектності, з. одноаспектність, о. одноаспектністю, м. одноаспектності, к. одноаспектносте