1. Застаріла назва мешканця міста, міщанина, городянина.
2. Людина з обмеженими, дрібними інтересами, яка живе вузькими особистими, побутовими турботами, байдужа до суспільних справ; людина з міщанською психологією.
обиватель
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Словом, сам для себе вирішуєш — чи це метелик-одноденка, чи чіпкий пристосуванець, чи середньоарифметичний обиватель, а чи людина на землі… Саме так — якісно — я знала Володимира Підпалого. Ще до особистого знайомства багато чула про нього — і то самі лише добрі слова.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Можна хіба що здогадуватись, як почувався обиватель країни з наглухо закритими державними кордонами, відгородженої від решти світу залізною завісою, країни, де добра третина населення мала прописаний у генетичному коді досвід тюремного чи табірного ув’язнення… І цей обиватель добровільно, ціною помітних зусиль влаштовує у власному помешканні подобу тюремної камери? Символізм цієї карцерної естетики мене хвилює найменше.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 3:
Налетiв обиватель — i човен поринув. Обиватель регулятор.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |