Значення
-
Той, кого обрано, виділено з-поміж інших для виконання певних обов’язків або надання особливих прав; представник, делегат.
-
Ужиткове, переважно поетичне позначення коханої людини, того, кого обирають серцем; коханий, милий.
-
(заст. та рел.) Той, кого, на чию думку, вибрала для особливих милостей вища сила (Бог, доля); улюбленець долі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обранець, р. обранця, д. обранцеві, з. обранця, о. обранцем, м. обранцеві, к. обранцю