1. (істор.) Військовий чин у Запорозькій Січі та Гетьманщині, особа, яка відповідала за обоз (табір), артилерію, фортифікаційні споруди та їхню оборону під час походу; обозний генерал.
2. (істор.) У Російській імперії — посада в козацьких військах, помічник командира (округу, відділу) з господарських питань.
3. (перен., заст.) Той, хто їде або йде в обозі, супроводжує обоз.