Приклад 1:
Обоє западаються в землю. Дія III Хмарна, вітряна осіння ніч.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Обоє полягли… Він пречував, що вже йому сей рік не зимувати… (Надходить до могили.) Ой, як же плаче серце по тобі, єдиний друже мій!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Сидячи навпроти на лавці, котра обернулася для нього пекельним казаном, Іван шкірою відчував: для того чоловіка велика статура його улюбленої не важча від звичайнісінького клунка з білизною з тієї простої причини, що вони обоє, завдяки любові, всотали весь світ в себе, не залишивши й крихти для інших, і тому світ, де навпроти на лавці сидів запаморочений Іван, перестав для них існувати, вони самі творили новий світ, наслідком чого той чоловік час від часу так манячно й виціловував своїй коханій обличчя, волосся, плечі, це була близькість безсоромніша, ніж у ліжку, і жінка, напівлежачи в обіймах свого любаса, сліпо тицькалася в нього, бож вони обоє нічого не бачили перед собою, їхнє м’ясо стало видющим, і вони були по вінця одне в одному, творячи одне тіло й душу, хоча для стороннього ока й виглядало, ніби вони ще мають окремі голови, руки й ноги. Іван не пам’ятав жахливішої подорожі у своєму житті.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
