1. Властивість або стан того, що піддалося критиці; факт або ступінь суспільного чи професійного осудження, засудження.
2. У менш поширеному вживанні — схильність до критики, критиканства.
розкритикованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |