1. У народній творчості та міфології — зла, потворна істота, дух, що наводить на людину нічні кошмари, мороку, привиди; мара, кошмар.
2. У переносному значенні — щось неприємне, тяжке, тривожне; те, що гнітить, мучить, як нічний кошмар.
обмара
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обмара, обмарити — привид, привидітись («щось ні обмарило» — якась мара на мене найшла). Обмертвлювати — лишати свідомості, присипляти (на час операції), давати наркоз.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |