Словник Української Мови
Буква
1. Який має пошкоджену, зіпсовану, відлущену поверхню; з облупленою фарбою, штукатуркою тощо.
2. З якого знято, зчищено шкірку, лушпиння, верхній шар (про овочі, фрукти, яйця тощо).
3. Розм. Який має численні дрібні пошкодження, подряпини, вибоїни (переважно про транспортний засіб).
Приклад 1:
— що за прізвище ідіотське, я закохався по вуха вже в саме ваше прізвище, пані Різенбокк 2), сонце било нам в очі, скелі летіли обабіч автостради, а проте всюди були придорожні знаки людського перебування: міст над потоком, капличка, корови в травах, Божа Матір, зруйнована вежа, облуплений мур, кілька овець, школа за поворотом, Божа Матір, опудало в саду, розбійничий замок, мисливська ресторація, автозаправка, Божа Матір, капличка, пасіка, рибальський заїзд, водяний млин, цвинтар, Божа Матір, дівчинка з кошиком, розбійницький замок, готель з геранями (гарденіями? гортензіями?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”