Словник Української Мови
Буква
1. Який має пошарпану, зношену, здерту поверхню; потертий, зношений, обшарпаний (про одяг, взуття тощо).
2. Який позбавлений чогось, що вкривало або захищало поверхню; оголений, лисий (про місцевість, предмети).
3. Розм. Про людину або тварину: дуже худий, зморений; знесилений, виснажений.
Приклад 1:
Він був манюсінький і чорний, як жучок, замурзаний, обдертий, не мав абсолютно нічого, ніяких речей, як і Андрій. І найхарактернішою його рисою було, що він такий маленький, а мав шалений темперамент і колосальний, чисто польський, гонор.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Тiльки вставши вранцi, побачив по видному, що це був лiтнiй театр, покинутий уже тепер, порожнiй, старий i обдертий. Мусив бути йому притулком i надалi на той час, коли не буде грошей, щоб ночувати деiнде.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”