Словник Української Мови
Буква
1. Наводити логічні аргументи, докази або фактові дані для підтвердження істинності, доцільності або правомірності чого-небудь (думки, теорії, пропозиції, рішення тощо).
2. Служити підставою, аргументом або доказом для чого-небудь; підтверджувати щось.
Приклад 1:
Дарма що Корвин добре знав свого приятеля, але й досі, після довголітнього знайомства, звички Серафікуса логічно обґрунтовувати яку-небудь плутану нісенітницю продовжували дратувати його. Розмовляти з Комахою — сердитись.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”