Значення
-
Жінка, яка надмірно вклоняється комусь, виявляє принизливу повагу або підлабузництво перед кимось; жіночий рід до слова “низькопоклонник“.
-
(заст., іст.) Представниця релігійної течії в Російській імперії (переважно серед купецтва) другої половини XIX — початку XX століття, що поєднувала православ’я з окремими рисами протестантизму та відрізнялася особливою аскезою і смиренням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. низькопоклонниця, р. низькопоклонниці, д. низькопоклонниці, з. низькопоклонницю, о. низькопоклонницею, м. низькопоклонниці, к. низькопоклоннице