1. Жінка, яка надмірно вклоняється комусь, виявляє принизливу повагу або підлабузництво перед кимось; жіночий рід до слова “низькопоклонник“.
2. (заст., іст.) Представниця релігійної течії в Російській імперії (переважно серед купецтва) другої половини XIX — початку XX століття, що поєднувала православ’я з окремими рисами протестантизму та відрізнялася особливою аскезою і смиренням.