Значення
-
Парний орган виділення у людини та хребетних тварин, розташований у поперековій ділянці, що фільтрує кров і утворює сечу.
-
Брунька рослини, зачаток пагона, що складається з зародкових листочків і стебла, вкритий захистковою лускою.
-
(у кулінарії) Страва або продукт харчування, що готується з нирок тварин (яловичих, свинячих тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нирка, р. нирки, д. нирці, з. нирку, о. ниркою, м. нирці, к. нирко
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘нирка’ в українській мові має кілька значень. В анатомічному сенсі воно походить через польське посередництво з німецької мови: від середньоверхньонімецького та нововерхньонімецького ‘Niere’ (нирка), яке споріднене з давньоісландським ‘nyra’, норвезьким ‘nyre’, шведським ‘njure’ та грецьким ‘νεφρός’ (нирка). Також ‘нирка’ може означати птаха з родини качкових (нирок), а також рослину анакардіум (кеш’ю), названу так через ниркоподібну форму плоду. У цих значеннях слово пов’язане з дієсловом ‘ниряти’ (пірнати), оскільки птахи нирки добре пірнають, а плід анакардіуму має форму нирки.