ник

Приклад 1:
Про щось подібне писав і Василь Стефа-ник — про потребу «будувати себе». Високо цінуючи значення творчого доробку Бориса Антоненка-Давидовича, який нам ще належить гідним чином осмислити й оцінити, все-таки насмілюся твердити, що найголовніший його твір — це він сам.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”

Приклад 2:
Хіба тільки сусідній пан пол­ков­ник або сот­ник по­ду­має: “Ло­вись, мов, риб­ко, ма­ла й ве­ли­ка!” По­ки там пан на­ла­го­диться сплес­ти не­во­да, риб­ка собі в за­тиш­ку пло­диться, при­бу­ває, ви­рос­тає… Се­ред пус­тих степів кра­су­ються, як квітни­ки, ве­селі ху­то­ри, присілки, се­ла; де-где вже, по­се­ред се­ла, й церк­ва біліє,- ще зда­ле­ка го­рить хрест на сонці… Так уро­ди­ло­ся ба­га­то сіл і ху­торів кру­гом Гетьмансько­го.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Сам – пред­во­ди­тель; ро­дичі •- уряд­ни­ки справ­ник, суд­дя, підсуд­ки – все то зяті, ро­дичі зятів, племінни­ки… Як квоч­ка кур­чат зби­рає під кри­ла, так Ва­силь Се­ме­но­вич приб­рав до своїх лап цілий повіт… І все кру­гом мов­ча­ло, терпіло, слу­ха­ло й ро­би­ло на ко­ре­нас­тий рід панів Польських та все ниж­че, ниж­че на­ги­на­ло го­ло­ву пе­ред йо­го вла­ди­кою.,… XI Махамед Після смерті Ми­ро­на й Ма­ри­ни ли­ха до­ля, за­че­пив­ши край­ком слізьми змо­че­но­го кри­ла жит­тя Іва­но­ве та Мот­ри­не, май­ну­ла на інші ха­ти з більши­ми не­дос­та­ча­ми, злид­ня­ми – на кріпацькі ха­ти порізне­них лю­дей… Ко­зачі куб­ла об­гор­ну­ло ти­хе хлібо­робське щас­тя. Нас­та­ли ро­ки ко­хан­ня в полі та в ху­добі, скла­дан­ня вся­ко­го при­бут­ку, тяж­кої гос­по­дарської праці до­ма й на полі, та втіха дітка­ми, ко­го бла­гос­ло­вив гос­подь… Іван, ще ди­ти­ною нап­ря­мо­ва­ний по хлібо­робській] л До­розі, так її й дер­жав­ся.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”