1. (розм.) Відмовлятися, не погоджуватися, не хотіти щось робити, виявляти нерішучість або упертість.
2. (заст.) Хитати головою на знак заперечення або несхвалення; відмовлятися рухом голови.
Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Відмовлятися, не погоджуватися, не хотіти щось робити, виявляти нерішучість або упертість.
2. (заст.) Хитати головою на знак заперечення або несхвалення; відмовлятися рухом голови.
Приклад 1:
А коли й це не пощастить, то иде, голодна, невмивана та обірвана, никати на смітники біля розправи чи біля школи з пекучою надією знайти недокурок чи з губ пана писаря, чи з рота пана вчителя, Це те ледащо, яке в неділю з довгою рукою попід церковою нажебрає шагів та копійок, накупить горілки, та п’є, та співає: Не йди, не йди, превражий дуко, Де голота п’є. І, де впаде, там і спить, запльована та забльована: Прокинеться ж уночі — Ззаду голе, пузо мокре, Ще й копієчка в руці.
— Осьмачка Тодось, “Старший боярин”